Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержа́вного зна́чення «Наталіївський»

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержа́вного зна́чення «Наталіївський»

Ми продовжуємо розповідати про туристично-привабливі об’єкти району і сьогодні мова піде про «Наталіївський парк»

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержа́вного зна́чення «Наталіївський» (Наталіївський па́рк) – палацово-парковий комплекс XIX століття, що знаходиться в селищі Володимирівка Краснокутського району Харківської області, за 18 км від залізничної станції Гути. Також відомий як заміська садиба «Наталіївка» (Наталівка).У парку близько 100 видів і форм дерев і чагарників. Садиба заснована у 1884 році поміщиком і цукрозаводчиком Павлом Івановичем Харитоненком, та названий на честь його молодшої дочки Наталії, княжни Горчакової. Палац і оточуючий ландшафт площею 50 га є цінною пам'яткою палацово-паркового мистецтва кінця XIX — початку XX ст. Парк налічує близько 100 видів та форм дерев і кущів. Відвідувачі Наталівки потрапляють у садибу Харитоненків через парадний в'їзд, який нагадує середньовічний замок. Він виконаний у вигляді арки і побудований за проєктом академіка архітектури Олексія Вікторовича Щусєва. Від парадної арки через весь парк, майже до самого берега річки, простяглася каштанова алея. У кінці XIX століття, коли закладали цей парк, каштани були для України екзотичною рослиною. Батьківщина каштану кінського — країни Балканського півострова. На жаль, багато могутніх каштанів цієї алеї загинули, замість них посаджені молоді дерева.

Перлиною Наталіївки є церква в ім'я Всемилостивішого Спаса, що розташована поблизу композиційного центру парку, на стику вікової діброви, соснового бору та каштанової алеї, що тягнеться від парадної арки.

Церква побудована за проєктом того ж Олексія Щусєва. І досить швидко. Храм був закладений у 1911 році, а в 1913 його вже завершили і освятили.

Зліва при вході в церкву викарбуваний текст:

Розписи церкви виконані художником О. І. Савиновим в техніці «кейм» за рекомендаціями професора Киплика. За манерою письма та іконографічному рішенню композицій розписи близькі до Псковського, Новгородського і Ярославського живопису XVIII століття.

Зовнішні стіни церкви прикрашені шістнадцятьма рельєфними розетами з зображенням святих та декоративним орнаментом за ескізами видатного скульптора О. Т. Матвєєва. Також у кладку стін були вмонтовані середньовічні рельєфи, привезені з Європи.

У 1913 році для храму за замовленням Павла Івановича Харитоненка ще один скульптор — Сергій Коньонков — на південному фасаді церкви виконав двометровий барельєф «Розп'яття». У верхній частині стіни над головою розп'ятого Ісуса Христа надпис «ИНЦИ» (Ісус Назорей цар Юдейський) і двоє колінопреклоненних янголів. Зліва і справа від розп'яття старослов'янською мовою текст з Євангелія:

Внизу підпис-автограф скульптора: «Сергей Коненков, 1913».

Над головним входом у неглибокій ніші поміщена мозаїчна ікона з зображенням Христа — Вседержителя. Червоними буквами на грецькій мові на ній виведено слово «Пантократор». Автор мозаїки — Микола Костянтинович Реріх.

За типом церква — це одноглавий храм з асиметричною формою плану. Виконаний з цегли і облицьований блоками з вапняку. Імена творців Наталіївського шедевра викарбувано на одному з блоків.

Святковий вигляд храму первісно надавала покрівля з листової міді, хрести були позолочені. А в інтер'єрі був рідкісний експонат — хрест, вирубаний з каменю близько 900 років тому.

Церква Спаса була не просто присадибною церквою, а й храмом - музеєм. Іконостас і стіни церкви прикрашали ікони із унікальної колекції живопису Павла Івановича Харитоненка та інших предметів церковної старовини. Особливо цінними були 9 ікон деісусного чину майстрів новгородського письма, іконописної школи XV — XVI століть. На теперішній час вони втрачені, як втрачена і більшість віконних вітражів та настінних розписів.